Сумський державний університет

Ідея відкриття вищого навчального закладу на Сумщині, і зокрема у Сумах, тісно пов'язана з розвитком системи освіти на території Лівобережної України, створенням тут різноманітних закладів освіти.

Вперше ідею заснування в Україні університету висловив М.Теплов, який розробив проект створення таких вищих шкіл у Сумах (1767 р.), Чернігові (1784 р.) та Катеринославі (1786 р.). Проте втілити в життя цей проект не вдалося. Вдруге проект створення університету в нашому місті було подано Олександром Олександровичем Паліциним, який очолював просвітницький гурток "Попівська академія". Активними учасниками гуртка були поети В.В.Капніст, С. і брати М.Байкови, архітектори М.ФАлфьоров, В.І.Ярославський, енциклопедист, громадський діяч В.Н.Каразін. Бував тут і Г.С.Сковорода. Проте і цей проект уряд відхилив. Нарешті, 1805 р. у Харкові завдяки зусиллям В.Н.Каразіна та О.О.Паліцина було відкрито університет. Професорами закладу були уродженці Сумщини: мовознавець О.П.Потебня, історик права М.О.Максимейко, літературознавець М.К.Грунський, історик медицини В.Я.Джунковський (ректор) та інші.

У 60-70-х рр. XIX ст. в країні відбулася низка реформ, в тому числі й освітня, що сприяла розвитку освітньої галузі суспільного життя. Завдяки не тільки Міністерству народної освіти, але і міським думам та земствам — органам місцевого самоврядування — на Сумщині створюються гімназії, духовні, реальні, ремісничі, комерційні училища, сільськогосподарські школи.

1885 р. було відкрито Харківський політехнічний інститут, що згодом перетворився на потужний вищий навчальний заклад не тільки регіону, але і країни взагалі. В його стінах працювали видатні вчені та інженери: засновник інституту В.Л.Кирпичов, академіки М.М.Бекетов, П.П.Будников, Л.Д. Ландау, М.І.Медведєв, Є.І.Орлов, Г.Ф.Проскура, К.Д.Синельников, С.С.Уразовський, В.М.Хрущов.

Утворення вищого навчального закладу політехнічного типу у Сумах було пов'язане з історією Сумського машинобудівного заводу ім.М.В.Фрунзе, який у 40-х рр. XX ст. став лідером серед підприємств у галузі хімічного і нафтового машинобудування. Архівні матеріали свідчать про те, що більшість інженерних і керівних посад обіймали спеціалісти із середньою спеціальною освітою. Саме тому у лютому 1948 р. спільним наказом союзних міністерств вищої освіти, машинобудування та приладобудування при Сумському машинобудівному заводі був заснований навчально-консультаційний пункт (НКП) Московського заочного інституту машинопромисловості (пізніше перейменовано на Всесоюзний заочний машинобудівний інститут).

Згідно з цим наказом у 1948/1949 навчальному році в СРСР було створено 9 таких НКП, в тому числі 3 в УРСР — при Київському заводі "Більшовик", Одеському насосно-компресорному та Сумському машинобудівному заводах.

План прийому студентів був встановлений за такими спеціальностями:

1. Прилади точної механіки зі спеціалізаціями:
   • вимірювальні прилади в машинобудуванні;
   • прилади часу;
   • прилади лічильні і математичні.
2. Холодильні і компресорні машини і установки зі спеціалізаціями:
   • холодильні машини і установки;
   • компресори і повітродувки;
   • машини й установки глибокого охолодження.

Навчально-консультаційні пункти забезпечувалися "керівництвом і приміщенням для навчальних занять". Студенти-заочники звільнялися від роботи у вечірній час, їм надавалися навчальні відпустки, можливості користуватися підручниками і навчальними посібниками заводських бібліотек і лабораторій.

Інженерно-технічним працівникам педагогічну роботу із студентами-заочниками в НКП дозволялося проводити в робочий час — до 6 годин на тиждень. Навчання було платним і коштувало 280 крб. на рік. Плата вносилася за півріччя рівними частинами. Від плати за навчання звільнялися чоловіки, демобілізовані із лав Радянської Армії і Флоту через інвалідність, діти військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу.

Сумський НКП фактично був організований за наказом по Сумському машинобудівному заводу №163 від 30 липня 1948 р. Був визначений контингент студентів кількістю 30 чоловік. Очолив НКП керівник технічного навчання, випускник учительського інституту, учасник громадянської і Великої Вітчизняної воєн Василь Іванович Попов. За рахунок коштів заводу В.І.Попов організував короткочасні підготовчі курси. Завод підписав угоду із Сумським педагогічним інститутом про надання у вечірній час приміщень для занять з абітурієнтами. Згідно з клопотанням В.І.Попова абітурієнти, які були допущені приймальною комісією Московського заочного інституту машинопромисловості до вступних іспитів, здавали їх в Сумському педінституті. У серпні 1948 р. абітурієнти, які успішно здали екзамени, були зараховані на 1-й курс.

У НКП за сумісництвом працювали викладачі Сумського державного педагогічного інституту. Інженерні дисципліни в НКП читали, головним чином, провідні спеціалісти заводу.

У 1958 р. у зв'язку з організацією Українського заочного політехнічного інституту (УЗПІ) НКП був переведений в його структуру. На той час план прийому абітурієнтів становив 125 чоловік, а загальна кількість випускників — 350 чоловік. Зростала кількість штатних працівників.

1 вересня 1959 р. перший доцент, кандидат історичних наук С.М. Кафтарян очолив кафедру марксизму-ленінізму (до речі, він перший на Сумщині захистив докторську дисертацію з історії).У травні 1960 р. на базі НКП було створено Сумський загальнотехнічний факультет (ЗТФ) УЗПІ. За 5 років його існування 320 чоловік без відриву від виробництва стали кваліфікованими інженерами та поповнили лави технічної інтелігенції.

Першим деканом ЗТФ став В.І.Попов, який працював до 1962 р. Після його виходу на пенсію деканом було призначено кандидата технічних наук Олександра Никифоровича Короля, який закінчив ХПІ в 1950.

У листопаді 1963 р. був затверджений перший склад вчених факультету у кількості 21 чоловік.

Розпочали роботу перші кафедри:

• марксизму-ленінізму (завідувач — С.М.Кафтарян);
• загальноінженерна (завідувач — Б.Г.Холін).

У цей час навчалися і 487 студентів, з них 296 — за вечірньою формою навчання.

Згідно з наказом Міністерства вищої і середньої спеціальної освгїи УРСР №728 від 11 листопада 1965 р. Сумський загальнотехнічний факультет Українського заочного політехнічного інституту передано до складу Харківського політехнічного інституту ім.В.І.Леніна.

Згідно з наказом першим директором філіалу було призначено Олега Гнатовича Іноземцева — кандидата фізико-математичних наук (1955), доцент.

Навчальний процес забезпечували 43 викладач, в тому числі 8 — із науковим ступенем та вченим званням (20%).

1967 в.о. директора Сумської філії був Микола Михайлович Ластович. З грудня 1967 р. по 21 травня 1971 р. керував філією Володимир Васильович Малюшенко. У 1957 р. він закінчив ХПІ.

1971 р. було здано в експлуатацію перший учбовий корпус (нині це корпус "ЕТ") та гуртожиток №1, а невдовзі — два лабораторні корпуси. Новий корпус загальною площею понад 12 тис. кв.м (22 аудиторії, 40 лабораторій, актова і спортивна зали, бібліотека).

Урочисте відкриття відбулося 1 вересня, символічний ключ від корпусу був вручений в.о. директора філії (21 червня 1971р. по 21 листопада 1972 р.) Олександру Микитовичу Мовчану.

3 21 листопада 1972 р. директором філії, згодом ректором СФТІ, а з 1993 р. — СумДУ був Ігор Олександрович Ковальов.

Кандидат технічних наук (1969), професор (1992), заслужений працівник освіти України (2001). Більше ніж за ЗО років під керівництвом І.О.Ковальова по червень 2004 р. навчальний заклад перетворився на потужний центр освіти і науки, знаний не лише в Україні, але і за її межами.

З вересня 1972 р. у філії було створено ще 6 нових кафедр за рахунок поділу існуючих:

• машин і апаратів хімічного виробництва (доцент Б.Г.Холін);
• теоретичної механіки (доцент В.А.Марцинковський);
• опору матеріалів, деталей машин і підйомно-транспортних машин і обладнання (доцент В.Г.Пестов);
• загальної фізики (доцент В.Л.Рабец);
• нарисної геометрії і графіки (доцент Б.Заховаєв);
• загальної електротехніки (доцент В.М.Брюханов).

1973 р. створено факультет хімічного машинобудування на чолі з першим деканом А.П.Враговим і кафедру фізичного виховання.

У 1974 р. у філії розпочали підготовку інженерів-механіків за новою спеціальністю "Холодильні і компресорні машини і установки" з планом прийому 25 чоловік на вечірнє відділення, а з 1977 р. і на денній формі навчання. На Україні наша філія стала другим вищим навчальним закладом, який здійснював підготовку інженерів з цієї спеціальності.

У 1975 р. створено кафедру металорізальних верстатів та інструментів (завідувач доцент Л.Б.Ступіна), а в 1976 р. — кафедру економіки (завідувач доцент О.Ф.Балацький).

Нарешті студенти стали займатися спортом в окремому приміщенні — відкрився новий спортивний комплекс.

З 1 вересня 1978 р. кафедра машин і апаратів хімічних виробництв була розділена на дві:

• хімічної техніки та промислової екології (завідувач доцент Б.Г.Холін);
• процесів і апаратів хімічної технології (завідувач Є.В.Донат).

Навчання студентів здійснювалося за спеціальностями:

• "Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти";
• "Машини і апарати хімічних виробництв";
• "Холодильні і компресорні машини і установки";
• "Гідравлічні машини і засоби автоматики".

На 17 кафедрах філії працювало 150 викладачів, у тому числі чотири доктори, понад 60 кандидатів наук і доцентів.

Крім учбового, філія мала науково-дослідний відділ, до складу якого входили 230 співробітників. Основні проблеми, над якими працювали науковці, — створення високоефективного обладнання для хімічної промисловості, вивчення питань соціального розвитку колективів промислових підприємств міста, захист навколишнього середовища.

Колектив кафедри машин і апаратів хімічного виробництва під керівництвом доктора технічних наук, лауреата премії Ради Міністрів СРСР Б.Г.Холіна, на рівні кращих світових зразків розробив і вперше в країні впровадив на кількох хімкомбінатах гранулятори для виготовлення складних мінеральних добрив. їх застосування більш, ніж на третину зменшило відходи виробництва та значно поліпшило якість продукції. Працівники кафедри гідравліки, гідромашин та теплотехніки створили проект модернізованого п'ятиступеневого насоса, який дозволив заощаджувати значну суму коштів.

З вересня 1980 р. на вечірньому відділенні була відкрита нова спеціальність "Електропривід і автоматизація промислових установок", а через рік — ще три:

• "Промислова електроніка";
• "Автоматизація і комплексна механізація машинобудування";
• "Гідропривід і гідропневмоавтоматика".

Кафедра "Опору матеріалів, деталей машин і підйомнотранспортних пристроїв" розділена на дві кафедри: "Опору матеріалів" і "Деталей машин і теорії механізмів машин" (наказ Міністерства за №267 від 5.06.1981 р.).

Кафедра "Гідравліки та гідравлічних машин" розділена на 2 кафедри: "Гідравлічних машин", "Холодильних і компресорних машин" на підставі наказу Міністерства за №267 від 05.06.1981 р.

Кафедра "Марксизму-ленінізму" розділена на дві кафедри: "Історії КПРС і наукового комунізму" та "Філософії і політичної економії" (наказ Міністерства за №420 від 28.08.1981 р.).

1983 р. від кафедри "Технології машинобудування" виділилася кафедра "Технології конструкційних матеріалів і матеріалознавства" (завідувач доцент В.О.Пчелінцев). 1985 р. за денною формою навчання розпочата підготовка студентів зі спеціальності "Промислова електроніка" (прийом студентів — 53 чол.).

В 1986 р. — відкрито галузеву лабораторію Мінхіммашу СРСР з дослідження і розробки насосного обладнання для транспортування гідросумішей. Відбувся перший випуск студентів за спеціальністю "Промелектроніка".

У1987 р. на стаціонарі було відкрито ще дві нові спеціальності:

• "Гідропневмоавтоматика, гідропривід" (прийом — 50 чоловік);
• "Робототехнічні системи і комплекси" (прийом — 50 чоловік).

А в 1988 р. — 2 спеціальності:

• "Техніка і електрофізика високої напруги" (44 чоловіки);
• "Електронне машинобудування" (50 чоловік).

У 1989 р. від кафедри "Автоматики і промислової електроніки" виділилася кафедра "Електрофізики високих напруг і електротехніки".

Зі складу кафедри "Філософії і політекономії" виділена кафедра "Філософії і наукового комунізму".

З 1 березня 1989 р. загальнотехнічний факультет перетворено на заочний.

Організовано факультет автоматизації виробництва.

Філія мала 4 факультети і 21 кафедру, з них 7 кафедр —випускаючі. Освіту здобували понад 4300 студентів.

Над вирішенням актуальних народногосподарських проблем працюють створені при кафедрах галузеві науково-дослідні лабораторії.

Період з 1980 по 1990рр. був дуже продуктивним. Протягом цього десятеріччя матеріальна база філії стрімко розвивалася.

• 1981р. здано в експлуатацію майстерні корпус "Т", ехнічне училище "М", їдальню на 274 міісця, трансформаторну підстанцію;
• 1984р. відкрили свої двері 14- поверховий корпус "Г" і гуртожиток на 640 місць студенти отримали лижну базу.
• 1986р. добудовано гуртожиток № 3;
• 1988р. здано в експлуатацію учбово-лабораторний корпус "Ц";
• 1989р. відкрито учбово-бібліотечний корпус.

У статусі Сумської філії ХПІ наш заклад проіснував до 1990р., коли на його базі було створено Сумський фізико-технологічний інститут.

Згідно Наказу Міністерства освіти України від 26.08.93 р. № 318 на базі інституту був створений Сумський державний університет.

Станом на 1 вересня 2007 року в університеті 15 факультетів із них 8 денної форми навчання . Функціонує 59 кафедр, здійснюється підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр за 21 напрямками:

• інженерна механіка;
• комп'ютерні науки;
• енергетика;
• екологія;
• право;
• філологія;
• економіка і підприємництво;
• менеджмент;
• прикладна математика;
• механіка;
• електроніка;
• комп'ютеризовані системи, автоматика та управління;
• медицина;
• електротехніка;
• хімічна технологія та інженерія;
• інженерне матеріалознавство;
• військові науки;
• специфічні категорії;
• менеджмент;
• енергетика;
• журналістика,

які охоплюють 55 спеціальностей. З 1997 по 2007 роки було відкрито дев'ять нових спеціальностей:

• правознавство;
• інформаційні технології проектування;
• прикладне матеріалознавство;
• енергетичний менеджмент;
• якість, стандартизація та сертифікація;
• економіка довкілля та природних ресурсів;
• експлуатація систем обробки інформації;
• журналістика;
• електротехнічні системи електроспоживання.

До складу університету входять: Шосткинський та Конотопський інститути, Сумський машинобудівний та Шосткинський хіміко-технологічний коледжі, Конотопський політехнічний технікум, індустріально-педагогічний технікум, Науковий центр бойового застосування РВіА СумДУ, регіональні представництва заочної форми навчання в Сумській, Полтавській, Чернігівській, Вінницькій та Бєлгородській областях. На промислових підприємствах, в організаціях, банках відкрито більше 20 філій кафедр університету.

На базі Військового інституту артилерії проводиться військова підготовка офіцерів запасу із числа студентів.

Високий рівень інформатизації навчального процесу: 87 дисплейних класів, 1827 комп'ютерів.

В університеті за різними формами навчання проходить підготовку біля 22000 чоловік. Навчальний процес забезпечує біля 2270 співробітників, у т.ч. 500 викладачів, з них 330 кандидатів наук, доцентів, 50 професорів, докторів наук.

В університеті діють наукові школи світового рівня. СумДУ має тісні наукові та навчальні зв'язки з десятками університетів Америки, Європи, Азії. Провідні науковці є дійсними членами міжнародних академій, почесними професорами і доцентами, отримують міжнародні гранти. Молоді вчені та талановиті студенти отримують стипендії Президента України, Кабінету Міністрів, місцевої влади.

В СумДУ діє чотири спеціалізовані вчені ради — одна докторська та три кандидатських.

Про високий рівень підготовки фахівців в університеті свідчать підсумки участі студентів у Всеукраїнських студентських олімпіадах. Так в 2007-2008 роках при участі в олімпіадах студенти СумДУ зайняли 26 призових місць, що є одним з найвищих показників серед всіх навчальних закладів України. Університет має достатньо глибокі зв'язки з закордонними навчальними закладами. Зокрема, студенти СумДУ направляються за кордон для продовження навчання в магістратурі та аспірантурі, для навчання та проходження виробничої практики в закордонних вищих навчальних закладах, з якими університет має договори про співробітництво. Це вузи Російської Федерації, Білорусії, Польщі, Німеччини, Австрії, Чехії, Румунії, Латвії, Бельгії, Великобританії, США, Єгипту, В'єтнаму. Деякі: Технічний університет Лодзя (Польща); Університет Марії Складовської-Кюрі м.Любліна (Польща); Гірнично-Металургійна академія в Кракові (Польща); Брянський державний університет (Російська Федерація); "Російський науково дослідний інститут цукрової промисловості" м.Курська (Російська Федерація).

Інститут металорізальних верстатів Університету Штутгарта (Німеччина); Вілахський університет (Австрія).

Серед студентів — майстри та кандидати у майстри спорту призери чемпіонатів Світу та Європи. У 2007 році студент Малушин О. став чемпіоном та призовим рекордсменом світу серед юніорів зі стрільби з луку. Студенти-спортсмени університету входять до складу збірних команд України різних рівнів.

СумДУ є освітнім науковим і культурним центром регіону. Викладачі і студенти активно займаються краєзнавчою роботою відродженням традицій українського народу, розширенням сфери вживання української мови. В університеті видається збірник "Сумська старовина", журнали "Проблеми і перспективи управління в економіці", "Механізми регулювання економіки",Cумський історико архівний журнал, газета "Резонанс". Університет щорічно проводить десятки культурно-просвітницьких заходів серед молоді та населення регіону.